Бізе (Bizet) Жорж (Олександр Сезар Леопольд, при хрещенні названий Жоржем) (25.10.1838, Париж, — 3.6.1875, Бужіваль, поблизу Парижа), французький композитор. Син вчителя співу. Десяти років прийнятий в Паризьку консерваторію, яку закінчив в 1857. Учень А. Ф. Мармонтеля, П. Циммермана, Же. Ф. Е. Гальові, займався також в Ш. Гуно. У консерваторії неодноразово отримував премії (по фортепіанній грі, органу, композиції), в 1857 Би. присудили велику Римську премія (за кантату «Кловіс і Клотільда»), можливість три роки провести в Італії, що дала йому. З 1860 жив в Парижі. Із-за важких матеріальних умов займався приватними уроками, перекладеннями і коректурою вигадувань інших авторів.
Природжений драматург, Би. постійно тяжів до музичного театру: написав близько 20 обпер (багато хто з них не закінчений), у тому числі «Дон Прокопіо» (1858—59, пост.(постанов) 1906), «Іван Грозний» (1865, не закінчена пост.(постанов) 1946); 3 оперети (оперета «Доктор Міракль» удостоєна премії на конкурсі, організованому Ж. Оффенбахом, 1857), музика до драматичного спектаклю. Б. залучали сюжети з елементами психологічної драми, гострими конфліктами. Ранні опери Б. — «Шукачі перлів» (1863), «красуня (по роману Вальтера Скотта, 1866, пост.(постанов) 1867, «Театр лірик», Париж) Пертськая» — розвивають традиції французької ліричної опери. Вже в цих вигадуваннях, що відрізняються характерним для Б. мелодійним багатством, барвистістю оркестровки, зручним для співу викладом вокальних партій, виявилося прагнення композитора до народності, до життєвої правди. Реалістичні тенденції виразніше виявилися в одноактній опері «Джаміле» (по поемі А. Мюссе «Намуна», 1871, пост.(постанов) 1872, театр «Опера комік», Париж) і музиці до драми А. Доде «Арлезіанка» (1872). Дві сюїти з «Арлезіанки» (перша складена самим Би., 1872; друга — другом композитора Е. Гиро, 1885) — яскравий вклад в світову симфонічну літературу. Найбільш видатним твором Би. з'явилася опера «Кармен» (по новелі П. Меріме, 1874) — одна з вершин оперного реалізму 19 ст Музика опери відрізняється великою драматичною силою, мелодійною виразністю, яскравістю гармонії, пластичністю форм, багатством і одночасно прозорістю оркестровки. Написана в традиціях французької комічної опери, «Кармен» містила розмовні діалоги. Пізніше, для постановки у Відні (осінь 1875, коли Б. вже не було в живих) композитор Е. Гиро написав речитативи, замінивши розмовні епізоди. При першій постановці (1875, театр «Опера комік», Париж) опера не була прийнята буржуазною публікою, але незабаром, після успіху у Відні, «Кармен» стала, як передбачив П. І. Чайковський, «найпопулярнішою оперою в світі».
Би. — автор оркестрових вигадувань, у тому числі симфонії-кантати «Васько та Гамору» (1859—60) симфонії «Рим» (1871, початкова редакція — фантазія «Спогаду про Рим», 1860—68); фортепіанних п'єс, романсів, пісень і ін.
Соч.: Листи, пер.(переведення) з франц.(французький), під ред. Р. Т. Філенко, М., 1963.
Літ.: Брук М., Бізе, М., 1938; Хохловкина А., Жорж Бізе, М., 1959; Cuгtiss М., Bizet et son temps, Gen.— P., 1961; Robert F., Georges Bizet. L''homme et son oeuvre. [P., 1965].
