Бюлов (Bülow) Бернхард (3.5.1849, Клейн-Флотбек, — 28.10.1929, Рим), князь, німецький державний діяч. За освітою юрист. У 1888—93 посланець в Румунії, в 1893—97 посол в Італії, в 1897—1900 імперський статс-секретар закордонних справ, в 1900—09 рейхсканцлер і міністр-президент Пруссії. У боротьбі проти робочого руху, що посилювався, удавався до введення облогового положення (у 1903 — в Кріммічау, Саксонія) і посилки військ в райони страйків. Вимагав для Німеччини «місця під сонцем», добивався всемірного збільшення німецької військової потужності (особливо будівництва сильного військово-морського флоту) з метою підготовки війни за переділ світу. Проводив політику колоніальної експансії (будівництво Багдадської ж. д.(залізниця), захвати в Китаї і на Тихому океані). Політика уряду Б. сприяла загостренню протиріч Німеччини з Великобританією, Росією і Францією. У 1907 Би. добився створення на виборах в рейхстаг юнкерсько-буржуазного так званого «Готтентотського блоку ». У 1914—15 надзвичайний посол в Римі.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): «Німецька політика», П., 1917; Спогади, М. — Л., 1935.
Літ.: Ерусалімський А. С., Зовнішня політика і дипломатія німецького імперіалізму в кінці XIX століття, 2 видавництва, М., 1951; Schreiner A., Zur Geschichte der deutschen Aussenpolitik. 1871—1945, 2 Aufl., Bd 1, B., 1955.
