Бьянки-Бандінеллі (Bianchi-bandinelli) Рануччо (р. 19.2.1900, Сиена), італійський археолог і історик мистецтва, громадський діяч. Член Комуністичної партії Італії (з 1944) і її ЦК (з 1956). Учасник Руху Опору під час 2-ої світової війни. У 1945—47 Генеральний директор старовин і витончених мистецтв міністерства народної освіти Італії. Професор Римського університету (з 1956). Очолює інститут ім. Грамши в Римі. Член Академії дєї Лінчів (з 1947) і іноземний член АН(Академія наук) СРСР (з 1958). Дослідження присвячені проблемам етруською, старогрецькою, древнєїталійськой і романської культури і мистецтва, а також марксистській теорії мистецтва.
Соч.: Sovana. Topografiaedarte, Contribute alla conoscenza dell''architettura etrusca, Firenze, 1929; Storicitá dell''arte classica, 2 ed., Firenze, 1950; Hellenistic Byzantine miniatures of the Iliad, Olten 1955; Organicita e Astrazione, Mil., 1956; Diario di un borghese, 2 ed. Mil., 1962; La scultura greca arcaica, Roma, 1959; Arheologia e cultura, Mil., 1961.
