Бучма Амвросій Максиміліанович (14.3.1891, Львів, — 6.1.1957, Київ), український радянський актор, режисер, педагог, громадський діяч, народний артист СРСР (1944). Член КПРС з 1942. Народився в сім'ї залізничника. З 1905 виступав як хорист і актор на «вихідні» ролі на сцені театру «Руська бесида» (Львів). Музичний від природи, наділений прекрасним відчуттям ритму, граючий на декількох музичних інструментах, гімнаст і танцюрист обдарований малює і гример, меткий імпровізатор, Би. незабаром став одним з популярних акторів західно-українського театру. Вивчення гри старших товаришів по сцені (особливо Е. А. Рубчакової, Ст М. Юрчака), спостереження над навколишньою дійсністю, інтерес до життя народу зіграли важливу роль у формуванні його творчої індивідуальності. Після Великої Жовтневої революції Б. — один з перших будівельників українського радянського театру. У 1920 він брав участь в створенні Театру ім. І. Франко (Вінниця; з 1926 в Києві). У 1922—26, 1930—36 актор театру «Березіль» (Київ; з 1933 — Харківський театр ім. Т. Р. Шевченка). Серед кращих ролей цього періоду: Хиггинс («Джіммі Хиггинс» по однойменному твору Синклера), Жан («Жакерія» по Меріме), Гайдай і Платон Кречет («Загибель ескадри» і «Платон Кречет» Корнейчука), Іван Каляєв («Пролог» Попівства). У 1936 повернувся в Театр ім. І. Франко. На сцені цього театру Б. створив видатні сценічні образи, виконані великої драматичної сили: Терентій Пузирь («Господар» Карпенко-Карого), Мікола Задорожний («Вкрадене щастя» Франка), Іван Коломійцев («Останні» Горького), Гайдай, Платон Кречет і Макар Дубрава («Загибель ескадри», «Платон Кречет» і «Макар Діброва» Корнейчука). Грав роль В. І. Леніна в спектаклі «Правда» Корнейчука. Для Б. головною в образі Леніна була любов його до народу, близькість до простих людей, віра в творчі сили мас. Вивчаючи матеріали, книги статті, спогади, присвячені Леніну, Би. шукав те, що допомагало йому створити образ народного вождя, розкрити процес народження і розвитку ленінської думки. Творчість Би. відмічено величезною внутрішньою правдою, щирістю, гостротою соціальних узагальнень, психологічною глибиною. Величезний життєвий досвід, багатство спостережень і вражень (з раннього дитинства Б. працював батраком, вантажником, каменярем і ін.) визначили головну тему творчості актора — праця і життя народу особливу людську пристрасність його мистецтва. Майстер перевтілення, вигостреної форми, Би. з успіхом виконував і характерні ролі. Поставили ряд спектаклів.
З 1924 Би. знімався в кіно. Створив трагедійні образи Гордея Ярощука («Нічний візник»), Тараса («Нескорені») і ін. Вів педагогічну роботу в Київському інституті театр, мистецтва ім. Карпенко-Карого (професор з 1940). Державна премія СРСР (1941, 1949). Нагороджений орденом Леніна, 3 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Сторінки мого життя, «Мистецтво кіно», 1957 № 7.
Літ.: Борщаговський А., Амвросій Максиміліанович Бучма, М-код.—Л., 1947; Пicкyн I., Амвросiй Максиміліанович Бучма, До., 1956; Львов- Анохин Би., Амвросій Максиміліанович Бучма, М., 1959.
