Буферна грунту, властивість грунту перешкоджати зміні її реакції (ph) під дією кислот і лугів. Чим більше в грунтовому розчині солей сильних підстав і слабких кислот, тим більше буферний грунт по відношенню до кислих добрив; солі слабких підстав і сильних кислот буферні до лужних добрив. Оскільки розчин знаходиться в постійній взаємодії з твердою фазою грунту, то остання також робить істотний вплив на буферну. Чим більше колоїдних часток і гумусу в грунті (наприклад, чорноземи) і чим більше вони містять поглинених підстав, тим буфернєє грунт по відношенню до кислих добрив; поглинений колоїдами водень (підзолисті грунти, червоноземи) сприяє збільшенню Б. п. до лужних добрив. Найбільш буферні грунти важкого (глинистого) механічного складу. Атмосферні осідання, грунтова і зрошувальна вода можуть змінити реакцію грунту, якщо остання не володіє буферною, і навпаки. Рослини реагують на зміну реакції грунту, тому Б. п. грає велику роль в їх зростанні і розвитку. Б. п. можна підвищити внесенням органічних добрив.
