Бурі пустинно-степові грунти, бурі напівпустинні грунти, малогумусні (1,5—2,5%) карбонатні грунти, що утворюються під пустинно-степовою (переважно полиновою) рослинністю в умовах помірний холодного, сухого клімату. Профіль їх розчленований на горизонти: верхній — слабо забарвлений перегноєм, глибше — рихлокомковатий, потім грудкувато-брилистий і солонцеватий. Вміст карбонатів із збільшенням глибини профілю зростає. Б. п.-с. п. підрозділяють на слабосолонцеватиє, солонцеватиє і солончаковатиє. Утворюють самостійну грунтову зону шириною 150—300 км. , що протягнулася від північного Прікаспія до кордону з Китаєм і далі, — за межі СРСР — до Гобі включно. У СРСР займають близько 46 млн. га . Без зрошування зазвичай використовуються як пасовищні угіддя; при зрошуванні дають сповна задовільні урожаї багатьох культур. Велике значення має захист Би. п.-с. п. від вітрової ерозії.
