Буксирне судно, буксир (від голл.(голландський) boegseren — тягнути), самохідне судно для водіння (буксирування) несамохідних судів, плотів або ін. плавучих споруд. Би. с. бувають морські, річкові, озерні і рейдові. За призначенням Би. с. підрозділяються на: буксирують, що здійснюють водіння на буксирному тросі; кантовщики, що надають допомогу судам при їх швартовці до причалів; товкачі — для водіння судів шляхом штовхання ( мал. ); рятувальники — для надання допомоги аварійним судам у відкритому морі і їх буксирування в порт-притулок. Призначення Б. с. визначає величину тяги на гаке і потужність головних двигунів: дрібні портові Б. с. (буксирні катери) мають потужність до 150 квт (200 л. з .), сучасні Б. з.-спасатели — 6—7 тис. квт (8—9 тис. л. з .) і більш. Би. с. обладналися буксирним пристроєм, що є сукупністю механізмів і пристосувань, службовців для утримання і віддачі троса, за допомогою якого Б. с. веде за собою ін. суду, плоти і інше. Воно зазвичай складається з буксирного гака, що укріпленого на шарнірі і переміщається по буксирній дузі, буксирних арок і позначки (або сережки); замість гака часто встановлюють буксирну лебідку, що підтримує постійне натягнення троса. Буксирний гак забезпечує дистанційну віддачу буксирного троса, а на портових Би. с. — автоматичне зниження висоти підвісу при зміні напряму тяги з подовжнього на бічне, щоб уникнути перекидання.
