Буд Павло Михайлович [27.7(7.8) .1796, Москва, — 5(17) .1.1876, там же], російський історик і археограф, член Петербурзької АН(Академія наук) (1849). У 1813—16 вчився в Московській університеті. У 1814 видав учбову «Коротку Російську історію на користь російського юнацтва» і почав друкувати в журналі «Син Вітчизни» статті по російській історії. З 1815 С. — головний Доглядач в Комісії друкування державних грамот і договорів. У 1817—18 спільно з До. Ф. Калайдовічем зробив поїздку по монастирях Московської губернії і вивчав їх архіви. В результаті поїздки були знайдені Ізборник 1073, твори митрополита Іларіона, Кирілла Туровського, Судебник Івана III. У 1820 С. видав «Софійський літопис». У 1823 був вибраний член Московського суспільства історії і старовин російських. За ініціативою С. почалася в 1828 діяльність Археографічних експедицій, з 1834 — Археографічній комісії. У 1829—34 С. обстежував архіви в сівбу.(північний) областях Росії, а потім в Поволжье, Московській, Вятськой і Пермській губерніях. Було зібрано близько 3000 актів 14—18 вв.(століття) і безліч ін. джерел. Покажчики С. до Повних зборів російських літописів і його опису рукописних зборів до цих пір не втратили наукового значення.
Соч.: Бібліологічний словник і чорнові до нього матеріали, СП(Збори постанов) Би, 1882.
Літ.: Борсуків Н. П., Життя і праці П. М. Строєва, СП(Збори постанов) Би, 1878; Нариси історії історичної науки в СРСР, т. 1, М.. 1955; Софінов П. Р., З історії російської дореволюційної археографії, М., 1957.
