Будинок ветеранів сцени, в СРСР пансіонат, де проживають на повному забезпеченні старезні діячі сцени, що мають заслуги в області театрального мистецтва. Історія створення старого Д. ст с. в СРСР — Ленінградського — сходить до 1896, коли за ініціативою видатної актриси М. Г. Савіной в Петербурзі при Російському театральному суспільстві було створено «Притулок для старезних артистів». У 1931 «Притулку» перетворено в Ленінградський Д. ст с. імені М. Р. Савіной; у 1970 тут проживало понад 180 старих діячів сцени. За прикладом Петербургу, в 1907 в Москві було збудовано «Притулок для старезних артистів Московських імператорських театрів» (з 1917 — для артистів Великого театру). У 1937 перейшло у ведення Всеросійського театрального суспільства (СОТ) і на його базі був заснований Московський Д. ст с. імені А. А. Яблочкиной; у 1965 побудована нова комфортабельно обладнана будівля, де в 1970 проживало понад 150 чоловік. Обидва Д. ст с. містяться за рахунок засобів СОТ. У 1959 під Києвом (Пуща-водиця) відкритий Д. ст с. Українського театрального суспільства.
що Проживають в Д. ст с. забезпечені кімнатою, одягом, живленням, кваліфікованою медичною допомогою; за ними зберігається 25% пенсій. У Д. ст с. є бібліотека, концертний зал, кіноустановка. Ветерани відвідують спектаклі театрів, керують кухлями художньої самодіяльності, виступають в концертах.
Літ.: Львова-Клімова Ст, Будинок ветеранів сцени, Л., 1967; Алянський Ю., Репортаж з Петровського острова, «Театр», 1967 № 11; Булгак Л., На радість людям, там же.
