Бубрік Самуїл Давидовіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бубрік Самуїл Давидовіч

Бубрік Самуїл Давидовіч [10(22) .6.1899, Белосток, — 16.10.1965, Москва], радянський кінорежисер, заслуженого на діяча мистецтв Латвійської РСР (1949). Займався в режисерській майстерні Державного технікуму кінематографії (1928—29, педагог С. М. Ейзенштейг). З 1931 режисер Центральної студії документальних фільмів. Зняв документально-біографічні фільми: «Володимир Маяковський» (1940, нова редакція 1955), «Максим Горький» (1940, нова редакція 1958), «Віссаріон Белінський» (1948, спільно с В. Н. Микола), «Пушкін» (1948), «Лев Толстой» (1953), «Чехов» (1954, нова редакція 1960), «Достоєвський» (1956), «Бернард Шоу» (1956), «Тут жив Ленін» (1957), «Роберт Бернс» (1958), «Н. До. Крупськая» (1959), «Рабіндранат Тагор» (1961), «Станіславський» (1963), «Всесоюзний староста» (1964), — про М. І. Калініне, «Через гори часу» (1965) і ін. Брав участь в створенні публіцистичних фільмів: «Світ переможе війну» (1949) «1905 рік» (1955), «Віва, Куба!» (1960), «Герої не вмирають» (1963) і ін. Викладав на операторському факультеті ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії) а (1933—36). Державна премія СРСР (1948).

загрузка...

  Соч.: Про документально-біографічний фільм, в збірці: Документальне кіно сьогодні, М., 1963, с. 217—30.