Бруєвіч Микола Григорович [р. 31.10(12.11) .1896, Москва], радянський учений в області машинознавства, академік АН(Академія наук) СРСР (1942), генерал-лейтенант інженерно-технічної служби. Член КПРС з 1921. У 1923 закінчив МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова), в 1930 — Московський авіаційний інститут. У 1929—61 викладав у Військово-повітряній інженерній академії ім. Н. Е. Жуковського. У 1943—49 академік-секретар АН(Академія наук) СРСР. З 1951 працює в інституті машинознавства. Б. — один з творців теорії точності і надійності машин і приладів. Розробляв теорію рахунково-вирішальних пристроїв, зокрема логічний аналіз і синтез пристроїв ЦВМ(цифрова обчислювальна машина) і питання управління машинами. Під керівництвом Би. проведені дослідження питань автоматизації розумової праці в області машинобудування, суть яких — створення ефективніших прийомів дослідження на основі вживання обчислювальної техніки. Нагороджений 3 орденами Леніна, 6 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Точність механізмів, М. — Л., 1946 (є бібл.); Основи теорії рахунково-вирішальних пристроїв, М., 1964 (совм. з Би. Р. Доступовим); Деякі істотні питання автоматизації розумової праці в машинознавстві, «Машинознавство», 1968 № 6 (співавтор); Автоматизація розумової праці в машинобудуванні, М., 1969 (співавтор).
