Брукнер (Bruckner) Антон (4.9.1824, село Ансфельден, поблизу Лінца, — 11.10.1896, Відень), австрійський композитор, органіст і педагог. Служив органістом в австрійських монастирях, пізніше в соборі м. Лінца. З 1868 жив у Відні, викладав музично-теоретичні предмети і гру на органі в консерваторії і університеті. Писав головним чином симфонічну музику, відродивши в своїй творчості монументальний стиль бетховенсько-шубертовського симфонізму. Найбільш значительни 3-я симфонія, присвячена Р. Вагнеру (1873), 4-я («Романтична», 1874), 7-я (1883), 8-я (так звана «Трагічна», 1887) і 9-я (так звана «Готична», 1894, не закінчена). Створив також твори культової музики (Ті деум, органні меси і ін.).
Для музики Б. характерні піднесеність, серйозність і глибина задумів, поряд з драматизмом і епічним розмахом, їй властиві теплота і щирість. У симфоніях Би. втілено преклоняння перед величчю всесвіту, чим визначається особлива підведена, гимнічность їх музики. У творах Би. часто використовуються фольклорні інтонації.
Літ.: Раппопорт Л., А. Брукнер, М., 1963; Göllerich A. und Auer А., A. Bruckner. Bd 1—4, Regensburg, 1922—37; Auer M., A. Bruckner. Sein Leben und Werk, 6. Aufl., W., 1949; Kurth E., A. Bruckner, Bd 1—2, Ст, 1925; Dennert M., A. Bruckner, Lpz., 1958; Nowak L., A. Bruckner, Musik und Leben, W.— Münch., 1964; Simpson R., The essence of Bruckner, L., 1967.
