Брейгель (точніше Брегел) Старший, або «Мужицький» (Bruegelde Oude, Boeren Brueghel), Пітер (близько 1525—30, Марення або с. Брегел, — 5.9.1569, Брюссель), нідерландський живописець і малює. Відвідав Італію (1552—53), працював в Антверпені і з 1563 — в Брюсселі. Один з основоположників фламандського і голландського реалістичного мистецтва, Би. з найбільшою силою і повнотою відобразив в своїй творчості життя і настрої народних мас в пору Нідерландській буржуазній революції, що наставала. Широко освічений художник-гуманіст, Би. творчо переробляв уроки італійського живопису, створюючи глибоко національне мистецтво, що спирається, перш за все на нідерландські традиції і місцевий фольклор. Би. черпав теми з народних лубкових гравюр і листівок («Дитячі ігри», 1560, художньо-історичний музей, Відень); часто прислів'я і притчі використовувалися ним як форма іносказання для глибоких роздумів про долі країни і народу («Країна ледарів», 1567, Стара пінакотека, Мюнхен). У творчості Б. складно перепліталися гумор і трагізм, тонка лірична і гострий фантастичний гротеск, велика кількість химерних деталей і тяга до епічного розмаху, до широких синтетичних картин світу. Головний герой мистецтва Б. — народна маса; у своїх сатиричних і побутових малюнках (що виконувалися часто для гравюр), релігійних, алегоричних і жанрових картинах Би. виступав (зазвичай в непрямій формі) проти соціальної несправедливості і насильства, показував трудове життя і лиха народу, його вольнолюбіє, своєрідність його побутового устрою. Від сатиричних повчальних малюнків, багатих фантастичними персонажами у дусі Х. Босха, від дробових по композиції і різких за кольором полотен («Битва Масляниці і Поста», 1559, «Несення хреста», 1564, — художньо-історичний музей, Відень) Би. з сірок.(середина) 1560-х рр. перейшов до узагальнених картин селянського життя і пейзажів, відмічених потужною реалістичною виразністю образів, цілісністю і монументальністю композиції, особливою злитою малюнка і колориту; насичена звучність колірних плям, виразність силуетів поєднуються з просторовою широтою, якнайтоншим відчуттям тональної єдності, стани световоздушной середовища. Скупими, але сміливими засобами Б. показував грубувату простоту, гідність і силу своїх героїв («Селянське весілля», «Селянський танець» — художньо-історичний музей, Відень); творець національного реалістичного пейзажу, Би. змальовував безкрайні простори рівнин, життя природи в різні пори року в єдності з тими, що населяють її трудовими людьми («Похмурий день», «Повернення стад», «Мисливці на снігу» — художньо-історичний музей, Відень: «Жнива», метрополітен-музей, Нью-Йорк; все — 1565). Страждання народу при іспанському ігу, війна і руйнування голод і смерть, звірства іспанців збережені в багатьох картинах («Биття немовлят», Хемптон-корт, Лондон; «Перепис у Віфлєєме», 1566, Музей старовинного мистецтва, Брюссель). Кривавий іспанський терор викликав в Би. настрої відчаю і скорботи, що відбилися то у фантастичних картинах безумства і жахів («Безумна Грета», 1562, музей Майєр ван ден Берг, Антверпен), то в гірких іносказаннях («Сорока на шибениці», 1568, Музей землі Гессен, Дармштадт), то в тих, що захоплюють глибиною думки і правдивістю трагічних образах («Сліпі», 1568, Національний музей і галерея Каподімонте, Неаполь).
Літ.: Алпатов М., Пітер Брейгель Мужицький, М., 1939; Клімов P., Пітер Брейгель, М., 1959; Вastelaar R. van, Hulin de Loo G., Peter Bruegel l''ancien, son oeuvre et son temps, v, 1—2, Brux., 1906— 1907; Grossmann F., Peeter Brueghel, L.— Firenze, 1956.
