Бортнянський Дмитро Степанович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бортнянський Дмитро Степанович

Бортнянський Дмитро Степанович [1751, Глухов, — 28.9(10.10) .1825, Петербург], російський композитор. За національністю українець. Виучувався співу і теорії музики в Придворній співецькій капелі (Петербург). Композицію вивчав під керівництвом Би. Галуппі. У 1769—79 жив за кордоном. У Італії були поставлені його опери: «Креонт» (у оригіналові «Антігона», 1771, Венеція), «Алкід» (1778, Венеція), «Квінт Фабій» (1779, Модена). З 1779 капельмейстер, з 1796 директор Придворної співецької капели. З діяльністю Б. зв'язаний розквіт капели. Б. належать три опери на французькі тексти: «Свято сеньйора» (1786, Павловськ), «Сокіл» (1786, Гатчина) і найбільш значна з них — «Син суперник, або Сучасна Стратоника» (1787, Павловськ).

  Видатний майстер хорового листа, Би. увійшов до історії російської музики перш за все як автор хорових духовних композицій. Наряду с М. С. Березовським Би. створив нового типа російського хорового концерту. Йому належать багаточисельні хорові концерти, церковні співи, світські хори і ін. Камерно-інструментальні твори Б., серед яких виділяються квінтет (1787), концертна симфонія (1796), — перші зразки крупної циклічної форми в російській музиці.

  Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), ст 1—10, Видавництво переглянуте і виправлено П. Чайковським, М., 1882.

  Літ.: Лебедев Н., Березовський і Бортнянський, як духовні композитори, СП(Збори постанов) Би, 1882; Асафьев Би., Про дослідження російської музики 18 ст і двох операх Бортнянського, в збірці: Музика і музичний побут старої Росії, Л., 1927; Доброзичливців Би., Д. С. Бортнянський, М., 1950; Келдиш Ю., Російська музика 18 ст, М., 1965.