Бородовський Василь Андрійович [20.2(4.3) .1874, сіло Бережняни Смоленської губернії, — 28.1(10.2) .1914, Петербург], один з перших російських радіохіміків. Після закінчення Юрьевського (нині Тартуського) університету (1902) був асистентом там же, читав курс радіоактивності (1907). Працюючи в лабораторіях Дж. Дж. Томсона і Е. Резерфорда (1908—10), підготував магістерську дисертацію на власну тему «Поглинання b-променів радію» (Юрьев, 1910), яку захистив в Московському університеті (1911). Застосувавши оригінальну методику експерименту, Би. показав, що поглинання b-променів рідинами і твердими речовинами є аддитивною властивістю матерії і що поглинання b-променів одиницею маси хімічного елементу прямо пропорціонально Корню кубічному з його атомної маси. Ця залежність («закон Бородовського») дозволяє, подібно до закону Дюлонга і Пті, визначати порядок величини атомної маси елементів. З 1912 Би. завідував хімічною лабораторією Головної палати мір і вагів, де продовжив почате в Юрьеве дослідження радіоактивних залишків від витягання урану з тюямуюнськой руди, причому виявив вміст в них радію (у 1921 з цього ж матеріалу В. Г. Хлопін і І. Я. Башилов отримали перший радянський препарат радію).
Літ.: Зайцева Л. Л., В. А. Бородовський і його роботи по радіоактивності, «Питання історії природознавства і техніки», 1956, ст 2, с. 124—37; її ж. Нові матеріали про життя і наукову діяльність Ст А. Бородовського, там же, 1960, ст 10, с. 93—100.
