Борисов, декабристи, брати Андрій Іванович [1798 — 30.9(12.10) .1854, село Мале Розлучне Іркутській губернії], відставний підпоручик, і Петро Іванович [1800—30.9(12.10). 1854, село Мале Розлучне Іркутській губернії], підпоручик 8-ої артилерійської бригади. З безмаєтних дворян. У 1818 заснували таємне «Суспільство першої згоди», яка незабаром було перетворено в таємне політичне «Суспільство друзів природи», а в 1823 — в Суспільство сполучених слов'ян . Би. розробляли програмні і статутно-організаційні положення, керували практичною роботою суспільства; у березні 1825 його головою був вибраний Петро Б. Прі об'єднанні суспільства з Південним суспільством декабристів (1825) він висловлювався проти «військового» характеру майбутнього перевороту і був прибічником залучення до руху місцевого населення. Б. вели революційну пропаганду серед солдатів і офіцерів, увійшли до групи осіб, що мали завдання підготувати замах на Олександра I. В дні повстання Чернігівського полку (29 грудня 1825 — 3 січня 1826) (ст. ст.) приймали заходи для залучення інших військових частин. На слідстві проявили виняткову стійкість. Засуджені на вічну каторгу, скорочену до 20, а потім до 13 років. У Сибіру очолили демократичний кружок. З 1839 на поселенні в Іркутській губернії Після раптової смерті Петра Андрій що страждав психічним розладом, покінчив життя самогубством.
Літ.: Повстання декабристів. Матеріали, т. 5, М-код.—Л., 1926; Нечкина М. Ст, Суспільство сполучених слов'ян, М.— Л., 1927; Риндзюнський Р. Р., Декабристи брати в роки життя Борисова на поселенні, в збірці: Праці Державного Історичного музею, ст 15, М., 1941.
