Борг, категорія етики, в якій виражається етичне завдання певного індивіда, групи осіб, класу, народу в конкретних соціальних умовах і ситуаціях, що стає для них внутрішньо браним зобов'язанням (цим Д. відрізняється від абстрактнішого поняття належного, що обіймає область взагалі всіх вимог, що пред'являються до людей у формі норм ). У історії етичної свідомості людства вміст Д. тлумачилося різно, згідно загальносоціальному або класовому розумінню обов'язків, лежачих на людині в ту або іншу епоху; воно завжди було пов'язане з конкретними проблемами часу і даного суспільства. По своєму загальнолюдському вмісту поняття Д. включало виконання ряду вироблених історично «простих правил людського гуртожитку». Що стосується природи Д., то дана проблема завжди була ареною зіткнення різних шкіл і напрямів філософської етики. Підстави Д. зв'язувалися з тією або іншою формою тлумачення етичної необхідності (виконань божественних велінь, яких-небудь космічних або потойбічних законів, офіційних або неофіційних суспільних встановлень, самоосуществленія внутрішніх потенцій особи і т.д.). У марксистській етиці моральний Д. розглядається як конкретизація загальних вимог моралі, що мають історичне походження стосовно виниклих обставин, положення, здібностей і можливостей людини, які визначають умови і міру його особистої відповідальності і складають вміст його мотивів і совісті. У Д., т. о., виражається етична специфіка соціально-ідейної позиції особи по відношенню до суспільної ситуації, що створилася, конфлікту і розставляння класових сил і т.п., внутрішніх переконань і способів їх реалізації.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Німецька ідеологія, Соч., 2 видавництва, т. 3, с. 235—36; Ленін Ст І., Держава і революція, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33, гл.(глав) 5; його ж, Завдання союзів молоді, там же, т. 41; Архангельський Л. М., Категорії марксистської етики, М., 1963.
