Бондарев Юрій Васильович (р. 15.3.1924, Орськ), російський радянський письменник. Член КПРС з 1944. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Закінчив Літературний інститут ним. М. Горького (1951). Почав друкуватися в 1949. Перша збірка розповідей — «На великій річці» (1953). У повістях «Батальйони просять вогню» (1957), «Останні залпи» (1959; однойменний фільм, 1961), в романі «Гарячий сніг» (1969) Би. розкриває героїзм радянських солдатів офіцерів, генералів, психологію учасників військових подій. Роман «Тішина» (1962; однойменний фільм, 1964) і його продовження роман «Двоє» (1964) малюють післявоєнне життя, в якому люди, прошедшие війну, шукають своє місце і покликання. Збірка розповідей «Пізно увечері» (1962), повість «Родичі» (1969) присвячені сучасній молоді. Б. — один із співавторів сценарію фільму «Звільнення» (1970). Драматизм етичних конфліктів, гострота суспільної проблематики характеризують твори Б. Награжден орденом «Знак Шани» і медалями.
Соч.: Батальйони просять вогню. Останні залпи. Повести. [Предісл. І. Козлова], М., 1966.
Літ.: Борщаговський А., Життя і смерть капітана Новікова, «Дружба народів», 1959 № 10; Козлів І., Вічно велике, «Москва», 1960 № 1; його ж, Вічний вогонь, «Літературна газета», 1969, 10 дек.(грудень); Паустовський До., Битва в тиші «Вісті», 1962, 28 окт.(жовтень); Золотусський І., Матеріал і думка, «Літературна газета», 1969, 26 листопада; Севрук Ст, Талант і мужність, «Вісті», 1969, 8 дек.(грудень)
