Бомарше (Beaumarchais) Пьер Огюстен Карон де (24.1.1732, Париж, — 18.5.1799, там же), французький драматург. Народився в сім'ї годинникаря. Вже по-перше, т.з. «міщанських драмах» — «Євгенія» (1767), «Два друзі» (1770), Би. правдиво малює картини соціальної нерівності. «Мемуари» Б. (1773—1774) — чотири памфлети, в яких нещадно викриті вдачі сучасного йому судочинства. П'єсою «цирульник (пост. 1775) Севільський» відкривається самий блискучий період в творчості Б. Он вніс живі межі сучасності до старі комедійні персонажі. На відміну від свого літературного прототипу, тямущої і спритної слуги, талановитий і енергійний, чутливий і дотепний плебей Фігаро — не лише «нерв інтриги», але і її ідейний центр.(центральний) Фігаро протистоїть бездарному графові Альмавіве. У комедії потенційно вже містився той конфлікт, який ліг в основу 2-ої частини трилогії про Фігаро, — комедії «Одруження Фігаро» (пост. 1784). У ній і виразно обкреслені образи, і саркастичний сміх, і прояви чутливості — все пройнято пафосом обурення, знущання за адресою тих, що зжили себе аристократичних привілеїв. Жвавість характерів, нестримність дії, фейєрверк гостроти, блискучий діалог — відмінні риси Б.-комедиографа. Проте надалі він відходить від того типа комедії, який приніс йому світову славу. У 3-ій частині трилогії — «Винна мати» (пост. 1792) споважнілий, позбавлений завзяття і блиску Фігаро заклопотаний лише благополучним завершенням родинних справ свого минулого противника; дотепна комедія з межами сатири перетворилася на мелодраму.
Комедії Б. вийшли на сцену світового, у тому числі російського, театру. На сюжети цих п'єс написані опери «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта (1786) і «Севільський цирульник» Дж. Россіні (1816). А. С. Пушкин в оді «До вельможі» уподібнив Би. його «дивному героєві» — Фігаро.
Соч.: Œuvres complètes, P., 1876; Théâtre complet, P., 1956; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Трилогія, М., 1934; Ізбр. твори, М., 1954.
Літ.: Історія французької літератури, т. 1, М.— Л., 1946, с. 801—807; Мокульський С., Бомарше, М., 1957; Фінкельштейн Е., Бомарше, Л.— М., 1957; Bailly A., Beaumarchais, P., 1945; Pomeau R., Beaumarchais. L''homme et l''œuvre, P., 1956; Cordier H., Bibliographie des oeuvres de Beaumarchais, P., 1883.
