Болдін Іван Васильович [3(15) .8.1892, село Висоцкая, нині Мордовською АССР, — 28.3.1965, Москва], генерал-полковник (1944) Радянської Армії. Член КПРС з 1918. Народився в сім'ї селянина. Учасник 1-ої світової війни, старший унтер-офіцер. У 1918—19 голова Інсарського уїсполкома, член Пензенського губісполкома. У жовтні 1919 добровільно вступив в Червону Армію, брав участь в Громадянській війні (командир роти, батальйону, полку). Закінчив курси «Постріл» (1923), курси удосконалення вищого начскладу (1926 і 1930), Військову академію ним. Фрунзе (1936). Командував стрілецькою дивізією і корпусом. У 1938—41 командував військами військового округу Калінінського, заступник командувача військами Західного військового округу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 заступник командувача військами Західного фронту, з листопада 1941 командував 50-ою армією, що брала участь в боях під Тулою, Калугою, в Курській битві 1943, в звільненні Білорусії і в Східно-прусській операції 1945. З квітня 1945 заступник командувача військами 3-го Українського фронту. Після війни командувач і заступник командувача військами ряду округів. З 1958 на відповідальній роботі в міністерстві оборони СРСР. Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, 2 орденами Червоної Зірки, медалями і 1 монгольським орденом.
