Бойові статути, офіційні керівні документи, що визначають цілі, завдання, способи і принципи вживання підрозділів і частин різних пологів військ (сил флоту) при веденні самостійних і спільних бойових дій. Підставою для складання Б. в. служать бойовий досвід, вивчення особливостей особового складу армії, технічних і тактичних властивостей новітніх засобів боротьби. У зв'язку з постійним накопиченням нового досвіду періодично виникає необхідність в перескладанні Б. в. стосовно нових вимог.
Назва «Б. у.» затвердилося в Червоній Армії в 1924 при розгляді Реввоєнрадою СРСР загального плану видання статутів і повчань. У подальші роки діяли Бойовий статут бронесил РККА (1924, 1925, 1929), Бойовий статут піхоти (1927—28), Бойовий статут артилерії РККА (1927—29), Бойовий статут кінноти (1927—29), Бойовий статут ВПС(військово-повітряні сили) РККА (1929—30), Бойовий статут ВМС(військово-морські сили) РККА (1930). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 діяли Бойовий статут піхоти (ч. I і II, 1942), Бойовий статут бронетанкових і механізованих військ (ч. 1, 1944), Бойовий статут артилерії (1938), Бойовий статут зенітної артилерії (1941—44), Бойовий статут кавалерії (ч. 1, 1944) і ін. Би. в. у сухопутних військах розглядають дії підрозділів пологів військ.
В озброєних силах іноземних держав також є аналогічні Б. в., але називаються вони по-різному: у США — польовий статут; у Великобританії — повчання по веденню бойових дій сухопутних військ; у Франції — керівництво по веденню бойових дій і т.п. Див. також Статути військові .
