Бозанкет (Bosanquet) Бернард (14.6.1848, Доля-хол, Нортамберленд, — 8.2.1923, Лондон), англійський філософ-неогегельянец. Продовжив лінію абсолютного ідеалізму Ф. Р. Бредлі, підкреслюючи особовий характер «абсолюту», джерела всіх цінностей. У «Філософській теорії держави» розвинув соціально-політичну концепцію, в якій «держава» розуміється як втілення загальної волі, що зростає з кооперації індивідів, і «єдино визнане і виправдане насильство» (указ. соч.(вигадування), L., 1899, р. 152), направлене на підпорядкування особі «цілому» і придушення її «егоїзму», витікаючого з «тваринної природи» людини. Б. критикував формальну логіку, розуміючи логічне мислення як перехід від фрагментарного приватного досвіду до «конкретної універсалії», тобто «істині як цілому».
Соч.: Essentials of logic, L., 1895; A history of aesthetics, 2 ed., L.-N. Y., 1904; The principle of individuality and value, L., 1912; The philosophical theory of the state, L., 1920; The meeting of extremes in contemporary philosophy, L., 1921; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Підстави логіки, М., 1914.
Літ.: Богомолов А. С., Англо-американська буржуазна філософія епохи імперіалізму, М., 1964, гл.(глав) 5; Houang F., Le néo-hegélianisme en Angleterre. La philosophie de Bernard Bosanquet. 1848—1923, р., 1954.
