Боецій (Boëtius або Boëthius) Аніций Манлій Северин (близько 480, Рим, — 524, Павія), римський філософ і государствений діяч. Сенатор, у свій час наближений остготського короля Теодоріха. По звинуваченню в таємних зв'язках з Візантією поміщений у в'язницю, де в очікуванні страти писав своє головне вигадування «Втіха філософська» (1474, русявий.(російський) пер.(переведення) 1794). Основні ідеї цього трактату, що має форму діалогу між автором і втіленою філософією, — нікчемність земних благ, переваги душевного спокою і чистої совісті. Вплив Би. на духовне життя раннього середньовіччя визначалося його перекладами латинською мовою логічного вигадування Арістотеля («Категорії» і «О тлумаченні») і «Введення» Порфирія (до «Категорій» Арістотеля), переведеннями «Арифметики» Никомаха, «Початків» Евкліда, а також трактатом «Про музику». Ідеї християнства еклектично переплітаються в Би. з ученнями різних шкіл пізньоантичній філософії (окрім Арістотеля — неоплатонізма і стоїцизму).
Соч.: Opera omnia, t. 1—2, P., 1860 (Patrologiae latina, t. 63—64), в русявий.(російський) пер.(переведення)—Наставленіє до музики, в кн.: Музична естетика західноєвропейського середньовіччя і Відродження, М., 1966.
Літ.: Історія римської літератури, М., 1954; Кольман Е., Історія математики в давнину, М., 1961; Steward Н. Е., Boetius Edin.—L., 1891.
