Блокування (техніч.), сукупність методів і засобів, що забезпечують фіксацію робочих частин (елементів) апарату, машини або схеми (електричною) в певному стані, який зберігається незалежно від того, усунено чи ні блокуюча дія. Б. підвищує безпеку обслуговування і надійність роботи устаткування, забезпечує необхідну послідовність включення механізмів і елементів пристроїв, а також обмеження переміщень механізмів в межах робочої зони. Стан (положення) робочих частин об'єкту залежно від принципу дії блокуючого пристрою фіксується за допомогою механічних, магнітних, оптичних або електричних зв'язків. Би. припиняється дією, при якій блоковані частини апарату, машини або схеми повертаються у вихідний стан (до Б.), або вирішується перехід в інше робоче положення за наявності відповідного сигналу. Б. здійснюється уручну напівавтомат і автоматично (див. Автоблокування ). Би. проти одночасних рухів або неправильної послідовності включень (виключень) в електричних пристроях або пристроях з електричним управлінням передбачає розрив електричних ланцюгів; у машинах з гідроприводом — перекриття клапанів живлячої мережі і т.д.; наприклад, в побутових газових водопідігрівачах (газових колонках) встановлюють блокувальні пристрої, що перекривають подачу газу в разі припинення припливу води.
Би. широко застосовують на транспорті, в енергосистемах, на електричних станціях і підстанціях, на промислових підприємствах, в пристроях обчислювальної техніки і різних виробничих і побутових апаратах і приладах (см.Автоблокування,Релейний захист ).
