Блефарит (від греч.(грецький) blépharon — віко), запалення країв вік. Дуже поширене, незрідка тривало і наполегливо протікаюче захворювання. Б. виникає частіше у людей із зниженим живленням, у дітей — при туберкульозно-алергічних захворюваннях, при порушеннях обміну речовин; незрідка в осіб, страждаючих далекозорістю, астигматизмом ока . Розвитку Б. сприяють несприятливі зовнішні умови (пил, вітер, дим). Розрізняють Би. простій (або лускатий), виразковий, ангулярний (від латів.(латинський) anglulus — кут, при якому приголомшуються лише куточки очей, — ускладнення кон'юнктивіту, викликаного діплобацилламі) і Б., пов'язаний з підвищеною секрецією мейбомієвих залоз, розташованих по краях вік. Простій Би. характеризується почервонінням і набуханням країв вік, освітою в підстави вій білуватих, схожих на лупу лусочок, після видалення яких стає видно рожева шкіра. При виразковому Б. по краю вік утворюються досить щільно сидячі кірки, після зняття яких виявляються гнійні виразки, що кровоточать; в результаті цієї форми Б. може порушуватися зростання вій (вії зростають у бік очного яблука, випадають), товщають краї вік. Розвиток Би. супроводиться зазвичай свербінням вік, світлобоязню, швидкою стомлюваністю очей при роботі. Лікування — усунення основної причини, Б.;, що викликала, місцево — обробка країв вік терпкими і дезинфікуючими засобами і пр.
Літ.: Багатотомне керівництво по очних хворобах, т. 2, кн. 1, М., 1960, с. 27.
