Благородний олень (Cervus elaphus), ссавець сімейства оленів загону парнокопитних. Крупна тварина (заввишки в плечах до 150 см, важить до 300 кг ) стрункої статури. Дорослі самці мають гіллясті роги з 5 і більш відростками на кожному розі. Самки безрогі. Уши великі, овальні. Хвіст короткий. У новонароджених тварин забарвлення тіла плямисте; у дорослих плямистість відсутня або виражена слабо. На задній частині стегон, в хвоста, є світлофарбоване поле («хвостове дзеркало»). Поширені в Північній Африці, Європі (виключаючи З.-В.(північний схід)), Малій, Середній, Центральній і Східній Азії, помірному поясі Північної Америки. Б. о. утворюють багато підвидів, що розрізняються розмірами тіла, будовою рогів і забарвленням. З них в СРСР: середньоєвропейський олень (С. е. hippelaphus) в Карпатах, Білоруській РСР і Прибалтиці; кримський олень (С. е. brauneri) в гірському Криму; кавказький олень (С. е. maral) на Кавказі; алтайський марал (С. е. sibiricus) на Алтаї, в Саянах; тяньшаньський бруднив (С. е. songaricus) в Тянь-шані, Джунгарськом Алатау; ізюбрь (С. е. xanthopygos) в Забайкаллі, Амурському і Уссурійськом краях; бухарський олень (С. е. bactrianus) в басейні Амударьі, нізовьях Сирдарьї. Місцепроживання Б.о. — рівнинні ліси, гірська тайга, субальпійська зона, уремниє і тугайні ліси, очеретяні чагарники. Харчуються Б. о. рослинною їжею (листя, втечі і кора дерев і чагарників, трав'яниста рослинність, ягоди, гриби, плоди).
Би. о. — стадні полігамні тварини, але дорослі самці поза періодом спаровування тримаються окремо. Щорік, в середині зими, роги у самців спадають, замість них починають зростати нові, розвиток яких закінчується до осені. Спаровування відбувається з кінця серпня до жовтня. В кінці травня — липні самки народжують щорік по 1 теляті. Статевої зрілості досягають на третьому році. Тривалість життя близько 20 років. На більшій частині свого ареалу Б. о. рідкий. У значній кількості зустрічається в заповідниках і в деяких районах Східного Сибіру і Далекого Сходу. Охота на Б. о. в СРСР в деяких місцях заборонена. Маралів і ізюбрей розводять в оленярських господарствах Алтая, Саян, Забайкалья і Далекого Сходу. Молоді, ще не скостенілі роги маралів і ізюбрей — панти — використовуються для виготовлення лікувальних препаратів (пантокрин і ін.). У самців щорік спилюють панти, не удаючись до забою тварин.
Літ.: Ссавці Радянського Союзу, під ред. В. Г. Гептнера і Н. П. Наумова, т. 1, М., 1961.
