Битва за Англію 1940—41, під такою назвою увійшло до історії 2-ої світової війни 1939—45 повітряна битва над Британськими островами в серпні 1940 — травні 1941. Влітку 1940 уряд фашистської Німеччини з метою забезпечити тил для майбутньої війни проти СРСР намагалося укласти світ з Великобританією, але успіху не досягло. Тоді 16 липня Гітлер віддав директиву № 16 про підготовку операції «Морський лев » проти Англії, а 1 серпня директиву № 17 про проведення широкої повітряної війни проти Англії, маючи мету знищити англійську авіацію, зруйнувати економіку, тероризувати населення і змусити Великобританію до капітуляції. Для цього було виділено 3 повітрі флоту: 3-й (генерал-полковника Р. Шперле, на З.-З.(північний захід) Франції), 2-й (генерал-полковника А. Кессельрінга, на З.-В.(північний схід) Франції) і 5-й (генерал-полковника Р. Штумпфа, в Норвегії), до складу яких входило 2800 літаків, у тому числі 1600 бомбардувальників. Англія для повітряного прикриття країни мала в своєму розпорядженні 4 авіагрупи під загальним командуванням маршала авіації Даудінга (704 літаки, у тому числі 620 винищувачів, і 289 в резерві); уздовж побережжя розташовувалася мережа установок радіолокацій, що забезпечували систему ППО(протиповітряна оборона) (80 радіолокаторів). 12 і 13 серпня 1940 німецька авіація виробила перші масовані нальоти на англійські аеродроми (13 серпня 1485 літако-вильотів проти 727 у англійців); 15 серпня було 1786 літако-вильотів (проти 975 у англійців). У цих повітряних боях виявилася перевага англійської авіації. Збиток від бомбардувань був порівняно невеликий, а втрати німців склали 75 літаків (проти 34 у англійців). З 24 серпня по 6 вересня німецька авіація здійснювала в середньому по 1000 літако-вильотів в день, завдаючи ударів головним чином по англійських аеродромах. З 7 вересня вона розвернула бомбардування крупних міст Англії і раніше всього Лондона (особливо сильним був наліт 15 вересня). Англійська ППО(протиповітряна оборона) чинила наполегливий опір: з серпня по жовтень 1940 було збито 1103 німецьких літака (англійці втратили 642 літаки). У листопаді німецька авіація перенесла головний удар на периферійні міста і порти Англії (Бірмінгем, Саутхемптон, Ліверпул, Брістоль, Плімут). У ніч на 15 листопада був майже повністю знищений м. Ковентрі. Надалі нальоти стали слабкішими, за винятком окремих (наприклад, наліт 685 літаків 17 квітня 1941 на Лондон). У 1940 німецька авіація скинула на Англію близько 37 тис. т бомб і в 1941 (головним чином до травня) близько 22 тис. т. За рік в результаті нальотів було убито понад 43 тис. чоловік і важко поранено близько 51 тис. Ряд міст були сильно зруйновані. Проте головна мета — вивести Великобританію війни — досягнута не була, т.к. англійський народ проявив мужність і волю до опору. Німецькі ВПС(військово-повітряні сили) понесли важкі втрати. Важливе значення мало те, що німецько-фашистське командування в умовах підготовки війни проти СРСР не могло кинути всі сили авіації проти Великобританії.
Літ.: Друга світова війна, М., 1958; Річардс Р. і Сондерс Х., Військово-повітряні сили Великобританії в другій світовій війні. 1939—1945, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963.
