Бетпак-дала, Бедпак-дала (від тюрк.(тюркський) батнак — топкий або перс.(персидський) бедбахт — злощасний і тюрк.(тюркський) дала — рівнина), Північний Голодний степ, пустеля в Казахській РСР. Розташована між пониззям р. Сарису, р. Чу і озером Балхаш. На С. в паралелі 46°30'' граничить з Казахським мелкосопочником. Площа близько 75 тис. км 2 . Би.-Д. — плоска і полого-хвиляста рівнина з середніми висотами 300—350 м-коду і загальним ухилом до Ю.-З.(південний захід) На Ст висоти значніше, на Ю.-В.(південний схід) — піднесеність Жельтау до 974 м-код (м. Джамбул). Західна частина Б.-Д. складена зібраними в складки мезозойськими і горизонтально залягаючими палеогеновимі рихлими породами (піски, піщаники, глини, галечникі), східна — така, що покривається горбами частина, має складчасту структуру і складена ніжнепалеозойськимі осадово-метаморфічними товщами і гранітами. Клімат різко континентальний. Опадів 100—150 мм в рік (з них на літо доводиться лише 15%). Літо сухе і жарке, зима помірно холодна, малосніжна. Середня температура січня від —12 до —14°С; липня від 24 до 26°С. У Б.-Д. багато дрібних, зазвичай засолених, озер. Рясні підземні води, місцями висхідні. Панують пустинні сіро-бурі солончаковатиє і солонцеватиє грунти. Західна частина Б.-Д. — глиниста полинова пустеля; у солончакових пониженнях — біюргун, на скупченнях піску — тереськен карагана. На Ст глиниста пустеля поєднується з кам'янистою з бояличем на щебністих схилах возвишенностей. Би.-Д. використовується як весняне і осіннє пасовище.
