Берінг (Behring) Еміль фон (15.3.1854, Хансдорф, — 31.3.1917, Марбург на р. Лан), німецький бактеріолог. Закінчив медичний інститут в Берліні (1880). У 1881—89 працював лікаркою в армії. У 1889—95 асистент в Р. Коха в Інституті гігієни Берлінського університету. З 1894 професор гігієни в Галле. З 1895 директор і професор створеного ним Інституту експериментальної терапії в Марбурге. Основні праці по лікуванню і профілактиці інфекційних хвороб людини. Відкрив (спільно з С. Китазато) лікувальну дію антитоксичних протидифтерійної і протиправцевої сироваток, розробив теорію серотерапії. Відкрив посилення дії токсину при дробовому його введенні, т.з. феномен Б. Нобельовськая премія (1901).
Соч.: Die Blutserurntherapie, [Bd] I—2, Lpz., 1892; Ätiologie und ätiologische Therapie des Tetanus, B., 1904; Einführung in die Lehre von der Bekämpfung der Infektionskrankheiten, B., 1912.
