Бертран де Борн (Bertran de Born) (близько 1140, Борн-де-Саліньяк, Лімузен, — близько 1215, монастир Далон, Дордонь), провансальський трубадур. Учасник міжусобних воєн; на схилі віку прийняв чернецтво. Збереглося до 45 його віршів Славу поета складають сирвенти (вірші полемічного характеру), що оспівують лайливі подвиги, феодальну смуту, що прославляє культ кулака і меча. Легендарна особа Б. привертала увагу багатьох письменників.
Соч.: Poésies complètes, éd . A. Thomas, Toulouse, 1888; Die Lieder, neu hrsg. von C.Appel, Halle, 1932; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Хрестоматія по зарубіжній літературі. Література середніх століть, сост. Б. І. Пурішев і Р. О. Шор, М., 1953, с. 132, 143.
Літ.: Історія французької літератури, т. 1, М.—.Ч., 1946, с. 90— 91; Strónski St., La légende amoureuse de Bertran de Born, P., 1914: Appel C., Bertran von Born, Halle, 1931; Winkier E., Studien zur politischen Dichtung der Romanen. 1. Das altprovenzialische Sirventés, B., 1941.
