Бертельс Євгеній Едуардович [13(25) .12.1890, Петербург, — 7.10.1957, Москва], радянський сходознавець, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1939), член-кореспондент Іранської АН(Академія наук) (1944), Арабською АН(Академія наук) в дамаску (1955). Здобув вищу музичну і юридичну освіту. Закінчивши в 1920 факультет східних мов університету Петрограду, поступив в Азіатський музей АН(Академія наук) СРСР (нині інститут сходознавства АН(Академія наук) СРСР), де працював до кінця життя. Фахівець з історії персидською, таджицькою і ряду тюркських літератур, дослідник суфізму і суфійської літератури, творчості Фірдоуси, Низами, Джамі, Навої. Основні праці присвячені історії культури народів Близького і Середнього Сходу. Б. — засновник і керівник радянської школи іранської текстології. Для Б. характерні широта діапазону досліджень, глибоке проникнення в художню тканину пам'ятників, що вивчаються. Монографія Б. «Низами» удостоєна Державної премії СРСР (1948). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю.
Соч.: Ізбр. праці, [т. 1—3], М., 1960—65.
Літ.: Алієв Р. Ю., Бібліографія наукових праць член-корр. АН(Академія наук) СРСР Е. Е. Бертельса, «Радянське сходознавство», 1958 № 1.
