Берковський Наум Якович (р. 14.4.1901, Вільна), радянський літературознавець. З 1930 професор ряду вузів Ленінграда, Москви і ін. Тема докторської дисертації — «Питання літературного розвитку нових століть» (1964). Розробляв питання радянської літератури (книга «Поточна література», 1930), по-новому освітив проблеми розвитку романтизму і реалізму на Заході: статті в збірках «Ранній буржуазний реалізм» (1936), «Західна збірка, 1» (1937), в книзі: Е. Т. А. Гофман, «Новели і повести» (1936). Редагував зібрання творів Р. Гейнеа, опублікував роботи о М. Сервантесе, Леонардо да Вінчі, Ф. Шиллере, Р. Ібсене. Пише по питаннях театру. У статтях про російську літературу (А. С. Пушкін, Ф. М. Достоєвський, Ф. І. Тютчев, А. П. Чехів) Би. виявляє національну своєрідність російського класичного реалізму. У роботах про В. Шекспірові, Р. Гейнеа, про Дж. Р. Байроні, І. К. Ф. Гельдерліне Б. концентрує увагу на вузлових моментах розвитку світової історії і їх поетичному віддзеркаленні.
Соч.: Статті про літературу, М-код.—Л., 1962; Література і театр, М., 1969.
Літ.: Бахмутський Ст, Реалізм, дружний з красою, «Питання літератури», 1963 № 4; 3інгерман Би., Книга історика і критика, «Новий світ», 1963 № 1; Ромм А., Збірка статей про класичну літературу, «Російська література», 1963 №1; Гладков А., «Література і театр». [Рец.], «Новий світ», 1969 № 10.
