Берзін Ян Карлович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Берзін Ян Карлович

Берзін (Берзінь; сьогодення прізвище і ім'я Кюзіс Петеріс; партійний псевдонім Папус) Ян Карлович, він же Павло Іванович [13(25) .11.1889 — 29.7.1938], радянський військовий діяч, армійський комісар 2-го рангу (1937). Член Комуністичної партії з 1905. Народився в Яунпілсськой волості Курляндськой губернії в сім'ї батрака-латиша. У революційному русі з 1904. У 1906 під час зіткнення з жандармами був поранений і арештований. У 1907 засуджений військовим судом до 8 років позбавлення волі, але зважаючи на неповноліття термін скорочений до 2 років. У 1911 знову арештований за революційну діяльність і засланий в Іркутську губернію, звідки біг в 1914. У 1915 покликаний в армію, але біг і працював слюсарем на заводах Петрограду. Активно брав участь в Лютневій революції 1917, влітку 1917 — редактор латиської газети «Пролетаріату Циня». Під час Жовтневого озброєного повстання 1917 член партійного комітету в районі Виборгськом і член Комітету Петрограду. Був направлений на роботу в Наркомат внутрішніх справ, в 1919 заступник комісара внутрішніх справ Латвії. З травня 1919 в Червоній Армії, був начальником політвідділу 11-ої стрілецької дивізії, начальником особливого відділу 15-ої армії. З квітня 1921 працював в Розвідувальному управлінні РККА, а в 1924—35 і в липні — листопаді 1937 його начальник. У 1936—37 був Головним військовим радником в Іспанії. Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки.

загрузка...

Я. До. Берзін.