Берент (Berent) Вацлав (28.9.1873, Варшава, — 22.11.1940, там же), польський письменник. Член Польської академії літератури з 1933. Почав друкуватися в 1894. Автор романів «Тлінь» (1901) з життя артистичної богеми, «Озимина» (1911), що малює польське суспільство напередодні революційних подій 1905, «Живі камені» (1918) з епохи середньовіччя. Твори 20—30-х рр. присвячені ідейному життю Польщі і національно-визвольному руху на рубежі 18 — 19 вв.(століття) Тяжів до модернізму, зберігаючи національно-патріотичну і соціально-психологічну проблематику.
Соч.: Dieła wybrane, t. 1—6, Warsz., 1956—58; у русявий.(російський) пер.(переведення): Гнилиці, СП(Збори постанов) Би. 1907.
Літ.: Maciąg W., Idee epoki w twórczości Wactawa Berenta, в кн.: Z problemów literatury polskiej XX wieku, t. I, Warsz., 1965.
