Бенедиктинці (лат. Ordo sancti Benedicti), старий західноєвропейський католицький чернечий орден, заснований близько 530 Бенедиктом Нурсийським в Монтекассино (Італія); жіноча гілка — бенедіктінки. В середні віки орден Би. був крупним землевласником, активно підтримував папство в його домаганнях на панування в Європі. Найбільшого впливу в католицькій церкві орден досяг в 10—11 вв.(століття) З піднесенням ін. чернечих орденів вплив Би. зменшилося. У епоху Великої французької революції орден прийшов до занепаду, але в 19 ст його діяльність дещо пожвавилася. До основного ордена Б., що налічує 12 тис. ченців (1968), примикають близько 20 чоловічих конгрегацій (загальною чисельністю близько 12 тис. чіл.) і 16 жіночих (20 тис. чіл.). Очолюється абатом-примасом, що живе в Римі (обираним кожні 12 років). Би. є опорою сучасного Ватикану.
