Бенава Абдуррауф (р. 23.8.1913, Кандагар), афганський письменник-просвітитель, учений, публіцист. Друкується з 1934. Співробітничав в газетою «Тулуї афган» («Відродження Афганістану»). У 1947—51 очолював Афганську академію «Пашто толина». У 1956—64 директор Кабульського радіо. У 1967 міністр інформації і культури. Б. виступає проти застарілих вдач і звичаїв: збірки віршів з циклу «Сумні роздуми» (1957), розповідь «Знедолена дівчина» і ін. Підготував до видання дивани віршів афганських поетів: Бенкет Мухаммеда Какара, Рахмана Баба, Казима Шайда. Автор кн. «Теорія літератури» (1948), капітальної праці «Пуштуністан» (1952) і досліджень по історії боротьби афганського народу за незалежність в 1-ій половині 18 ст («Хотаки», 1957, і ін.). Історичні роботи Б. відмічені національними преміями.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Казки і вірші Афганістану, М-код.,1958; Поети Азії М., 1957.
Літ.: Герасимова А. С., Патріотичні мотиви в поетичній творчості Абдуррауфа Бенава, в збірці: Незалежний Афганістан, М., 1958; Арунова М. P., Дослідження по історії афганців, «Короткі повідомлення інституту сходознавства», 1960, [ст] 37.
