Беляєв Микола Михайлович [24.1(5.2) .1890, Володимир, — 25.4.1944, Ленінград], радянський учений в області теорії міцності, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1939). Після закінчення в 1916 Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення викладав у ряді вузів. З 1924 професор. З 1939 працював в інституті механіки АН(Академія наук) СРСР. Би. вперше був поставлений і вирішений важливе для інженерної практики питання про стійкість призматичних стрижнів під дією подовжніх змінних сил. Одним з перших в СРСР працював в області теорії пластичних деформацій і її застосування до досліджень явищ повзучості і релаксації металів при високих температурах. В результаті його досліджень рейкової сталі (1924—40) були розроблені нові технічні умови на виготовлення рейок. У 1927 Би. запропонував нові способи підбору і контролю складу бетону, що знайшли широке вживання. Брав участь в розробці основ методики динамічних випробувань мостів.
Соч.: Місцева напруга при стискуванні пружних тіл, в збірці: Інженерні споруди і будівельна механіка, Л., 1924; Стійкість призматичних стрижнів під дією змінних подовжніх сил, там же; Міцність, пружність і повзучість бетону, Сб. ст., Л.— М., 1941 (співавтор); Опір матеріалів, 14 видавництво, М.— Л., 1965.
Літ.: Мітінський А. Н. [і ін.], Нарис про життю і діяльності Н. М. Беляєва, в кн.: Беляєв Н. М., Праці по теорії пружності і пластичності, М., 1957.
