Беляуськас Альфонсас (р. 5.10.1923, село Невероніс, поблизу Каунасу), литовський радянський письменник. Член КПРС з 1944. Брав участь в підпільному комсомольському русі в буржуазній Литві в 1939—40. Під час Великої Вітчизняної війни служив в Радянській Армії. У 1951 закінчив Вільнюський університет. З 1954 редагував журнал «Швітуріс» («Маяк»). Найбільш значні твори — романи «Квітнуть троянди яскраво-червоні» (1959, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960), «Ми ще зустрінемося, Вільма!» (1962, русявий.(російський) пер.(переведення) 1965), «Каунаський роман» (1966, русявий.(російський) пер.(переведення) 1968), в яких виражений духовний досвід покоління, що змужніло в роки війни і в післявоєнний період, гостро ставляться питання чистоти і принциповості комуністичної моралі. Республіканська літературна премія (1959). Нагороджений орденом «Знак Шани» і медалями.
Соч.: Darbo gatvé, Vilnius, 1956; Rožés žydi raudonai, Vilnius, 1959; Mes dar susitiksim, Vilma!, Vilnius, 1962; Kauno romanas, Vilnius, 1966.
