Бельо (Bello) Андрєє (29.11.1781, Каракас, — 15.10.1865, Сантьяго, Чилі), венесуельський письменник, філолог і державний діяч. У 1810—29 в Лондоні представляв латиноамериканські республіки, з 1829 жив в Чилі; був першим ректором університету в Сантьяго (1842), в 1855 брав участь в складанні чилійського «Цивільного кодексу». Автор «Граматики кастільської мови» (1832). Переводив Вергилія і Горація. У 1823 опублікував поему «Звернення до поезії», в 1826 «Оду на честь землеробства в тропіках», вірші і переведення з європейських романтиків. Просвітитель по філософських поглядах, класицист по стилю, Би. своїм інтересом до національного колориту і фольклору передбачив романтизм в латиноамериканській літературі.
Соч.: Obras completas, Caracas, 1951 (видавництво розраховане на 20 тт.); у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сільському господарству в тропічній зоні, ст кн.: Солдати свободи, М., 1963.
Літ.: Caldera R., Andres Bello, su vida, su obra в su pensamiento, B. Aires, 1946; A. Bello. 1865—1965, Santjago, 1966 (бібл. с. 325—26).
