Белчеську, Балчеську (Bălcescu) Миколі (29.6.1819, Бухарест, — 28.11.1852, Палермо), румунський революційний демократ, історик, публіцист. За участь в республіканській змові (1840) був поміщений у в'язницю (до 1843). У 1843 один із засновників таємного суспільства «Фреция» («Братерство»). У 1845—47 був одним з видавців журналу «Magazin istoric pentru Dacia». У березні 1848 очолив радикальне крило революції у Валахиі. Входив в склад створеного в процесі революції тимчасового уряду, добивався загального виборчого права, наділу селян землею. Після розгрому революції емігрував до Трансільванії, де виступав за об'єднання угорського і румунського революційного руху. Останні роки життя провів у Франції і Італії, займаючись літературною діяльністю. У своїх історичних творах: «Про соціальне положення працівників-землеробів в Румунських князівствах в різні епохи» «Економічне питання в Дунайських князівствах» і ін. Би. виступав противником самовладдя господарей і бояр. Ідеалом Би. було створення незалежної демократичної республіки.
Соч.: Ореге, v. 1—2, 4, Вис., 1953—62: Question économique des Principautés danubiennes, P., 1850.
Літ.: Баськин Ю., До питання про формування філософських і суспільно-політичних поглядів Миколи Белчеську, «Уч. зап.(західний) інституту історії Молдавської філії АН(Академія наук) СРСР», 1959, т. 1 (10); Berindei D., Nicolae Bălcescu (1819—1852), Вис., 1969.
