Белецкий Олександр Іванович [21.10(2.11) .1884, Казань, — 2.8.1961, Київ], російський і український радянський літературознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1958), академік АН(Академія наук) УРСР (1939). Основні праці по історії російською (А. С. Пушкін, Н. Ст Гоголь, М. Ю. Лермонтов, Ф. М. Достоєвський, Л. М. Леонов і ін.), західноєвропейською («Легенда про Фаусте у зв'язку з історією демонології», 1911—12), античною літератур, а також по теорії літератури («У майстерні художника слова», в книзі «Питання теорії і психології творчості», т. 8, 1923). Автор робіт про українських письменників, статті «Українське літературознавство за сорок років (1917—1957)» (1957). Був головним редактором «Історії української літератури» (т. 1—2, 1954—57). Вивчав зв'язки росіян, українських і інших слов'янських літератур. Нагороджений 5 орденами, а також медалями.
Соч.: Карл Маркс, Фрідріх Енгельс і історія літератури М., 1934; Biд давніні до сучасностi. 3бipник праць з пітань украiнськоi лiтературі, т. 1—2, До., 1960; Biбрання праць, т. 1—5, До., 1965—66; Вибрані праці по теорії літератури, М., 1964.
Літ.: Гудзій Н., Деркач Би., Олександр Белецкий, в кн.: Літературні портрети, т. 1, До., 1960, с. 248—73.
