Бек Олександр Альфредовіч [р. 21.12.1902(3.01.1903), Саратов], російський радянський письменник. Учасник Цивільною і Великою Вітчизняною воєн. Виступив у пресі в 1919. Перша повість — «Курако» (1934) — про видатного вітчизняного доменника. Повість «шосе (1943—44) і її продовження Волоколамськоє» — повести «Декілька днів» і «Резерв генерала Панфілова» (1960) — яскраво розкривають моральну стійкість радянських бійців, героїв оборони Москви в 1941. Після війни видав ряд творів про металургів: збірка розповідей «Доменники» (1946), «Тимофій — Відкрите серце» (1948), повість «Новий профіль» (1951), роман «Молоді люди» (1954, спільно З Н. Лойко). Розкриття психології технічної творчості — в центрі романа «Життя Бережкова» (1956). Створюючи узагальнені художні образи на документальній основі, Би. увлекательно пише про труде, бачивши в нім основний вміст життя людини.
Соч.: Декілька днів. Повести і розповіді, М., 1961; На фронті і в тилу. Повести і розповіді. Сторінки із записних кніжек, М., 1965; Поштова проза. Листи, щоденники, зустрічі, замітки, спостереження, М., 1968.
Літ.: Хмельницька Т., шосе «Волоколамськоє». [Рец.], «Зірка», 1945 № 3; Пітляр І. Люді сміливій і щедрій думці, «Прапор», 1956 № 8; Грудцова О. М.; Олександр Бек. Крітіко-біографічній нарис, М., 1967; Ковалів М., Життя Бека, «Питання літератури», 1969 № 8; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 1, Л., 1959.
