Бейка Давид Самуельовіч [18 (30) .8.1885, Заленієкськая волость Добельського повіту колишньої губернії Курляндськой, — 7.2.1946], радянський партійний і господарський діяч. Член Комуністичної партії з 1903. Народився в сім'ї батрака. Склав іспит на права вчителя, працював вчителем. У 1905—06 очолив озброєну боротьбу з каральними загонами в Добельськом повіті. У 1907 емігрував. У 1917 делегат 5-го з'їзду соціал-демократії Латиського краю і 6-го з'їзду РСДРП (б). З серпня 1917 голова Центрального бюро профспілок в Ризі. Делегат 1-го Вселатишського з'їзду Рад (січень 1919), член Президії ЦВК(Центральний виконавський комітет) Латвії, комісар промисловості, 6-м-код з'їздом соціал-демократії Латвії вибраний членом ЦК КПЛ. З січня 1920 член, а з березня 1920 заступника голови Закордонного бюро ЦК КПЛ. Делегат 2-го і 3-го конгресів Комінтерну. З жовтня 1920 член секретаріату КПЛ при Комінтерні. З червня 1923 секретар Смоленського, а з 1926 — Архангельського губкомов РКП (б). У 1926—30 голова Ради Всеросійського союзу промислової кооперації. З 1932 член колегії і уповноважений при СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР Наркомтяжпрома СРСР. Брав участь в 1936—38 в громадянській війні в Іспанії. Делегат 13—16-го з'їздів ВКП (б). Автор книги спогадів «Мемуари лісового брата» (1937, на русявий.(російський) яз.(мова); 1956, на латиш, яз.(мова)) і ряду статей.
Літ.: 3іємеліс С. Ст, Гусев А. М. «... і вічний бій» [пер. з латиш.(латиський)], Рига, 1964.
