Бездіяльність злочинна, різновид злочинного діяння, форма суспільно небезпечної і протиправної поведінки, що характеризується тим, що винен не здійснює тієї суспільно корисної дії, яка він міг і повинен був зробити через закон, свої професійні обов'язки або свою попередню поведінку; одна з форм т.з. триваючого злочину. Б. п., що полягає в невиконанні обов'язків, покладених на посадових осіб і інших громадян, у ряді випадків може заподіяти істотну шкоду інтересам держави, правам і законним інтересам громадян. Радянський кримінальний закон передбачає ряд злочинів, які можуть бути здійснені дорогою Б. п.: порушення правил водіння і експлуатації транспорту, халатність, ненадання допомоги хворому, недонесення про злочин і ін. Би. п. може бути здійснене умисне або по необережності. Для наявності Б. п. необхідно встановити: 1) чи лежала на обвинуваченому обов'язок зробити певні дії, невиконання яких ставиться йому в провину; 2) чи мав обвинувачений реальну можливість в тих конкретних умовах, в яких він знаходився, зробити необхідні дії; 3) чи дійсно звинувачений не зробив (умисне або по необережності) цієї дії, тобто не виконав лежачого на нім обов'язку. Для наявності складу злочину у ряді випадків досить факту допущеного винним Би. п. (наприклад, недонесення про злочині), у інших же випадках закон встановлює, що склад злочину в наявності, якщо бездіяльність спричинила шкідливі наслідки (наприклад, при посадовій халатності). Це означає, що необхідно встановити причинний зв'язок між Би. п. і його результатом.
Літ.: Радянське кримінальне право. Частина загальна, [Л.], 1960.
