Башибузук (від тюрк.(тюркський) баш — голова і бузук, бозук — зіпсований, скажений).
1) (іст.) солдат нерегулярної кінноти в Туреччині в 18—19 вв.(століття)
2) У переносному розумінні — груба, неприборкана людина; розбійник, головоріз.
