Батурін Микола Миколайович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Батурін Микола Миколайович

Батурін (справжнє прізвище Замятін) Микола Миколайович [6(18) .12.1877, селище при станції Чертково Південно-східної залізниці, — 23.11.1927, Ялта], радянський партійний діяч, публіцист, історик. Член Комуністичної партії з 1901. Народився в сім'ї залізничного службовця. У 1899 за участь в студентських хвилюваннях виключений з Петербурзького університету. Вів партійну роботу в Києві, Тулі, Петербурзі, Воронежі, Москві, на Уралі. Піддавався арештам, був в засланні і еміграції. У Женеві (1904) організував разом с В. Д. Бонч-Бруєвічем, П. Н. Лепешинським, М. С. Ольмінським і ін. бібліотеку і архів ЦК РСДРП. У 1911—12 працював в редакції газети «Зірка» і «Правда». У 1918—19 член редколегії газети «Правда», потім начальник відділу військової цензури Реввоєнради Республіки. Останні роки життя член колегії Істпарта. Автор ряду робіт по історії революційного руху: «Нариси історії соціал-демократії в Росії» (1906, 12 видавництво в 1926), «Нариси з історії робочого руху 70-х і 80-х гг.» (1923) і ін.

  Соч.: Вигадування, М-код.—Л., 1930.