Бар (Bahr) Герман (19.7.1863, Лінц, — 15.1.1934, Мюнхен), австрійський письменник. Після подорожі до Петербургу опублікував новелу «Поїздка до Росії» (1893). У теоретичних вигадуваннях «До критики модернізму» (1890), «Подолання натуралізму» (1891) Би. захищав принципи імпресіонізму, а експресіонізму — у вигадуваннях «Есе» (1912) і «Експресіонізм» (1914). Проблема браку і мистецтва — в центрі комедій і драм: «Чаперль» (1898), «Віденські жінки» (1900; русявий.(російський) пер.(переведення) 1912), «Майстер» (1903; русявий.(російський) пер.(переведення) 1905), «Концерт» (1909; русявий.(російський) пер.(переведення) 1910) і ін., а також романів «Біля любові» (1893), «Театр» (1897) і ін. У своїй творчості Б. критикує буржуазне суспільство з позицій необмеженого індивідуалізму. Романи Б. останнього періоду пройняті містикою і шовінізмом: «Вознесло» (1916), «Австрія у вічності» (1929).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення) — На гастролі, СП(Збори постанов) Би. 1910; Отци і діти, М., 1910; Фата-моргана, СП(Збори постанов) Би. 1911; Наполеон і Жозефіна, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би. 1911.
Літ.: HANDI W., Hermann Bahr, Ст, 1913; Kindermann Н., Hermann Bahr..., Graz-koln, 1954.
