Барбюс Анрі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Барбюс Анрі

Барбюс (Barbusse) Анрі (17.5.1873, Аньер, — 30.8.1935, Москва), французький письменник і громадський діяч. Член Французької компартії з 1923. Син літератора. Закінчив літературний факультет Сорбонни. Його збірка віршів «Плакальника» (1895) і роман «Пекло» (1908) забарвлені глибоким песимізмом. Під час 1-ої світової війни 1914—18 Би. пішов на фронт добровольцем. У 1916 опублікував роман «Вогонь», який писав на фронті. У нім він дав правдиву картину військових буднів, показав фронтовиків, початківців замислюватися над суттю війни; його герої приходять до висновку про необхідність обернути зброю проти винуватців імперіалістичної бійні. Після виходу романа «Ясність» (1919, перше російське переведення під назвою «Світло», 1920) про конторського службовця, який в рядах армії проникається свідомістю злочинності імперіалістичної війни, В. І. Ленін писав: «Одним з особливо наочних підтверджень всюди спостережуваного, масового явища зростання революційної свідомості в масах можна визнати романи Анрі Барбюса: «Le feu» («У вогні») і «Clarte» («Ясність») (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 39, с. 106). Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії зробила величезний вплив на життя і творчість Б. Он активно виступав в захист Радянської республіки проти іноземної інтервенції. Організована їм міжнародна група « Кларте » (1919) зіграла велику роль в об'єднанні антиімперіалістичних сил художньої інтелігенції; опублікована книга «Світло з безодні» (1919), збірка статей «Слова бійця» (1920), що містять заклик до скидання капіталістичних буд.

  Би. кілька разів приїжджав в СРСР. У маніфесті «З ножем в зубах» (1921, русявий.(російський) пер.(переведення) 1922) він писав про те, що виникнення Радянської Росії — «... найбільше і прекрасне явище в світовій історії. Цей факт вводить людство в нову фазу його розвитку» (указ. соч.(вигадування), П., 1922, с. 44). У 1925 вийшов роман Би. «Ланки», в якому світова історія змальована як безперервний ланцюг страждань народних мас і боротьби їх за свободу і справедливість. У памфлетно-публіцистичної книги «Катів» (1926) викриває білий терор в балканських країнах. У 1927 Би. був активним учасником Конгресу друзів Радянського Союзу в Москві. У 1928 опублікував збірку новел «Випадку» (у русявий.(російський) пер.(переведення) — «Правдиві повісті», 1929). У 1930 вийшла книга «Росія», в якій Би. вітав будівництво соціалізму. Книга «Золя» (1932, русявий.(російський) пер.(переведення) 1933) — значною мірою естетичний маніфест Би., стверджуючий художній реалізм. Особливо цінуючи М. Горького, Би. називав його «великим світочем», що відкриває «всьому світу нові дороги» (див. Ізбр. проїзв.(твір), М., 1952, с. 477). Би. керував Усесвітнім конгресом проти імперіалістичної війни (Амстердам, 1932), очолював заснований в 1933 Усесвітній комітет боротьби проти війни і фашизму, активно брав участь в підготовці і роботі Міжнародного конгресу молоді (Париж, 1933), Міжнародного конгресу письменників в захист культури (Париж, 1935). Головний вміст книги «Сталін» (1935) — історія радянського народу, що зробив Велику Жовтневу революцію, будує соціалізм. У книзі, проте, перебільшена історична роль Сталіна.

  До кінця життя Б. збирав матеріал для великої біографії Ст І. Леніна, яку не встиг завершити. Передмова до французкому видання «Листів до рідних» Леніна (опубл. 1936) написано Б. спільно з А. Куреллой.

  Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр. проїзв.(твір), М., 1952; Ми звинувачуємо., М., 1949; Невідомі сторінки, «Іноземна література», 1958 № 6; Декілька куточків серця. Розповіді, М., 1963; Вогонь. Ясність. Правдиві повісті, М., 1967.

  Літ.: Ленін Ст І., Про завдання III Інтернаціоналу, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 39, с. 106; його ж, Відповідь на питання американського журналіста, там же, с. 116; Гіркий М., Передмова [до кн. А. Барбюса «У вогні»], Соч. у 30 тт., т. 24, М., 1953, с. 196—201; Луначарський А. Ст, Статті про літературу» М., 1957; Ісбах А. А., Анрі Барбюс, в його кн.: Лицем до вогню, М., 1958: Відаль А., А. Барбюс — солдат світу. Передмова Ж. Дюкло, сокр.(скорочено) пер.(переведення) з франц.(французький), післямова Ф. С. Наркирьера, М., 1962; Гуро І., Фоменко Л., А. Барбюс, М., 1962; Наркирьер Ф. С., Французька революційна література (1914—1924), М., 1965; Андрєєв Л. Р., А. Барбюс, в кн.: Історія зарубіжної літератури, ч. 1, М., 1969; ДРАГАНОВВ., Анрі Барбюс — друг СРСР. 1873—1935. Покажчик найголовнішої літератури, Л., 1940: А. Барбюс. Біобібліографічний покажчик, М., 1964; Duclos J. et Freville J., Henri Barbusse, P.. 1946; Brett V., Henri Barbusse. Samarche vers la clarte, son mouvement Clarte, Prague, 1963.

  Л. А. Ісбах.

А. Барбюс.