Банн, бан (йому. Ваnn, франц.(французький) ban), термін середньовічного права (у Зап. Європі), що означав, зокрема, право глави держави здійснювати вищу владу: судову (судовий Би.), військову — збирати ополчення і командувати їм (військовий Би.), адміністративну в укріпленому місці (бурговий Би.) і ін. У раннє середньовіччя Б. належав королеві і державним посадовим особам, в період феодальної роздробленості перейшов до окремих феодалам. У Германії створення (з 10 ст) т.з. про кругів Би. (територія поширення судово-адміністративної влади того або іншого володаря) з'явилося одним з проявів тенденції до утворення територіальних князівств.
