Банк Франції (Banque de France), центральний емісійний банк Франції. Заснований в 1800 Наполеоном Бонапартом як приватне акціонерне суспільство. У 1803 отримав монопольне право випуску банкнот в Парижі, а з 1848, після поглинання 9 провінційних емісійних банків, — у всій країні. Б. Ф. був завжди оплотом реакції. Його ресурси використовувалися для придушення Революції 1848, Паризької Комуни; надавалися німецьким фашистам в роки окупації під час 2-ої світової війни. До 1936 банком управляла Регентська рада (15 регентів — представників 200 найбільших акціонерів), потім — Рада (20 радників, з яких 18 призначалися урядом). У грудні 1945 Би. Ф. був націоналізований, акціонери отримали крупну компенсацію, але управління банку залишилося в руках фінансової олігархії. Б. Ф. надає позики уряду, є «банком банків», передисконтовуючи кратко- і середньострокові векселі комерційних банків і виплачувавши їм короткострокові кредити, а також кредитує безпосередньо промислові і торгівельні підприємства. Спільно з державною Національною кредитною радою банк регулює об'єм кредиту. У 1968 банк мав 258 відділень по країні, підтримував кореспондентські зв'язки з центральними емісійними банками більшості країн світу. На початок 1969 акціонерний капітал банку складав 250 млн. фр.(франк), сума балансу на початок 1969 складала 91,2 млрд. фр.(франк), емісія — 72,2 млрд. фр.(франк), депозити — 12,1 млрд. фр.(франк), у тому числі французьких банків — 7,1 млрд. (рр., аванси і позики уряду — 8,8 млрд. фр.(франк), облік і переоблік комерційних векселів — 36,5 млрд. фр.(франк), Вт. ч. 4,7 млрд. фр.(франк) середньострокових векселів, пов'язаних з житловим будівництвом, золото і закордонні активи — 20,7 млрд. фр.(франк) в порівнянні з більш ніж 34 млрд. фр.(франк) на початку 1968.
